Західноукраїнський регіональний навчальний центр, що у Львові, у рамках програми «Польська допомога» та за співфінансування Міністерства закордонних справ Республіки Польща проводить значну роботу із вдосконалення навчання підприємництва в українській системі освіти. Так, вчитель економіки НВК «Колківська ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей» Паньків Н.Б. та практичний психолог Клепанчук О.В. стали учасниками ряду навчальних семінарів «Ініціативна молодь–3: практичне застосування інструментів навчання підприємництва в українській системі освіти». Цьогоріч у Колківському НВК розпочав роботу гурток ЦТДЮ, де школярі опановують основи підприємницької діяльності. А нещодавно чотири групи учнів-старшокласників взяли участь у конкурсі бізнес-проектів. До фіналу увійшли лише дві команди, а призером стала  трійка дівчаток-десятикласниць.

Враженнями ділиться  член гуртка «Юний журналіст» Орися Маркевич.

     У вересні ЗУНРЦ оголосив польсько-український конкурс на кращий учнівський проект «Юніор Бізнесу – 2015». Ми вирішили взяти в ньому участь. Допомогла нам у цьому Клепанчук О.В.. Так і почалася наша подорож довжиною в сотні кілометрів.

     Спершу, чесно кажучи, в наших серцях не мигтіла й найменша надія на перемогу. Але пройшло трохи часу, і ми отримали запрошення до Львова для презентації нашої бізнес-ідеї, яке означало, що команда пройшла у наступний – фінальний тур. Навіть після виступу ми дуже сумнівалися, що наша робота сподобалася суддям, адже нас «засипали» масою запитань.

     Проте, за кілька годин журі оголосило результати. Ви навіть уявити не можете нашої радості і несподіванки після почутого. Три команди, серед яких почесне 2 місце належало нам – в якості нагороди та задля набуття певного досвіду  у сфері бізнесу – вирушають на 6 днів  до Кракова – культурної столиці Польщі. Команда у складі Маркевич Орисі, Огребчук Катерини, Зінчук Софії почала готуватися до поїздки.

     І уже через кілька тижнів нас зустріло заплакане від дощу, але таке чудове місто.

Тисячі штрихів наносяться на папір задля створення шедевру, так само сотні людей доклали максимальних зусиль, щоб зробити наш відпочинок цікавим. І їм, безсумнівно, це вдалося.

      Це був найкращий тиждень у моєму житті. Здавалося б, що хорошого у банальних походах до музеїв з незнайомими людьми в чужому місті? Проте я дуже помилялася, коли думала, що доведеться нудьгувати.

    Хоч погода видалася не дуже сприятливою, та душа палала юнацькою цікавістю й нестримністю. Хотілося побачити якомога більше і все випробувати на собі.

       Програма була дуже насиченою та багатогранною. Ми побували у таких визначних місцях Польщі, як соляні шахти у Велічці, Вавельському замку, Фабриці Шиндлєра, музеї Іоанна Павла ІІ, соборі святих Святослава і Вацлава та багатьох інших.

      Але організатори, хоч і прагнули викликати у нас інтерес  до польської культури й історії, та не забували тішити розвагами і спілкуванням з ровесниками.

Всі: і дорослі, й діти – були в захваті після відвідин термального басейну у Бялці Татшанській та гірського містечка Закопане. Краса місцевих Татр не може залишити байдужим нікого. Здається, що вони починаються з безкрайнього неба, закутуючись в густий туман і купаючись в золотих сонячних променях.

      Але не тільки надзвичайні краєвиди зробили нашу поїздку настільки гарною, а й саме оточення. Люди, які були поруч усі ці дні, заслуговують величезної поваги і своєрідного захоплення ними. Ви й уявити собі не можете, як це чудово опинитися серед стількох ерудованих та цікавих особистостей. Також спілкування з польськими школярами видалося дуже веселим та корисним.

І не можна залишити без уваги надзвичайну польську кухню. Ми навіть не чекали настільки якісного сервісу та різноманіття страв.

      Хочу побажати своїм ровесниками віри в себе та наполегливості. Не бійтеся робити помилки, експериментуйте і перемагайте. Адже той, хто зараз на вершині – не впав туди з неба.

У свою чергу, я вдячна Богу та організації «Mistia» - Малопольському інституту місцевого самоврядування та адміністрації  за таку нагоду поспілкуватися з цікавими людьми в цій чудовій країні. Я сподіваюсь, що у мене ще буде можливість насолодитися приємними хвилинами разом з усім нашим «екіпажем» щасливої та усміхненої молоді.

      Ці моменти, хоч ніколи й не повторяться, але назавжди залишаться в моєму серці та пам’яті.